Грибники

0
1

Середина липня. Теплим, приємним ввечері я знову відправився в околиці улюбленого озера. Не особливо вклоняючись на всі боки, я прокурсировал за повного відпочиваючих пляжу, і попрямував в більш тихі і відокремлені місця рукава (каналу, впадавшего в озеро), щоб спокійно порибалити.

Не встиг я ще як слід облаштуватися на своєму звичному місці біля пагорба, як крізь шерех, розвіваються на теплому вітрі очеретів, почувся характерний скрип. Ні, не цей («…і знову скрипить потерте сідло…»). Через секунду, на протилежній стороні каналу здалася пара велосипедистів. Це був дядько Вася з сином Максимом. Вони проїхали повз. Але дядько Вася встиг помітити мене. Незабаром вони обігнули канал і під’їхали до пагорба.

Першим ділом я поцікавився у дядька Васі: «А де ж снасті знаменитого рибалки?» Виявилося, що Максим приїхав «прошерстити» прибережний березняк на предмет грибів, адже пройшли рясні теплі дощі. А дядя Вася сьогодні був в ролі сторожа велосипедів. Як він пояснив: «Велосипеди нині з ногами… нда…»

Тим часом, кльовом і не пахло. Зате у Макса справи йшли значно краще. Його червона футболка то з’являлася, то зникала в зеленій стіні беріз. Відчувалося, працював грибник-професіонал

Незабаром він повернувся до батька з повним пакетом здоровенних грибів. Там були підосичники, підберезники, піддубники… Де він їх «намалював», я до сих пір дивуюся. Дядя Вася похвали свого грибника, побажав мені «ні луски, ні хвоста» і вони покерували додому.

Мабуть побажання було щирим, так як через пару хвилин поплавок впевнено піднявся і поїхав в очерети. Хороший карпик під півкіло став несподіваним уловом на тлі долбания всюдисущого малька. Що ж, у всіх різні «гриби»

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here