Повстання

0
1

Почну з історії. Моє улюблене озеро розташувалося на околиці міста, в безпосередній близькості від рибного господарства. Щорічно, дана організація, проводячи заходи по вилову риби у своїх ставках, рибне господарство спускало і наше озеро.

Начальство рибгоспу навіть не міг чітко пояснити навіщо спускається і це озеро. Хоча було ясно, що їх це не хвилює. А тим часом, всякі кугутянские сволоти і браконьєри – бреднями і волоками виловлювали все живе з обмілілого водойми, при повному потуранні рибохорони та міліції.

І як ви думаєте, що повинен відчувати звичайний рибалка з вудкою, коли на наступний рік в озері – як у колодязі?! Немає клювання, так і клювати за великим рахунком після осінніх рейдів браконьєрів – і нікому…

А ще, не за «Зелених» буде сказано, з 1993 року ці горе рыбхозники двічі протравили все живе в каналі і в озері амиаком під приводом позбавлення від смітної риби… Вандали, одним словом, а не господарники.

Що ж, нашому з дядьком Володею терпінню прийшов кінець. Було зрозуміло, що ці полчища, мільйони мальків коропа, що потрапили в озеро з рибгоспу через прорытую ондатр нору, загинуть. Їм просто не дадуть вирости.

Обдумуючи що ж робити під час однієї зі спільних рибалок, дядько Володя видав ідею: “А давай но ми з тобою лист нашу міру состряпаем з вимогою навести порядок. Ти грамотний, напишеш, так мовляв і так. Свавілля. Зберемо підписи з рыбачков та купальників. І зашлем до мерії. Що думаєш?» Я відповів, що ідея стоїть і обіцяв терміново зайнятися листом.

Так почалася наша маленька революція на озері. Написали лист, тиждень збирали підписи, відправили. Треба сказати, що лист вийшло на рідкість гнівне і жовчний, так що повинно було не залишити байдужою секретаріат мерії.

Копія цього листа і відповіді на нього (який таки прийшов), досі десь у мене валяються, але приводити їх тут не бачу особливого сенсу. Все і так зрозуміло.

До речі, при зборі підписів деякі рибалки на озері забракували нашу ідею, мовляв це марно. Ось тобі і люди з девізом: «Моя хата з краю»… І знайшлися ж нахалюги поставити під сумнів наше благе починання

А в очікуванні відповіді з мерії, я відволікся від озера і поїхав освоювати Сейм.

* * *

Справа це було давнє, але треба сказати, що ефект від нашого листа був. Шлюз, через який озеро спускалося майже під нуль – був заварений (закритий він і по нині). Спуск озера проходив тепер через інший шлюз, в результаті вода падала не так сильно і у браконьєрів справи пішли не важливо. Зате ми були раді!

Проте повною мірою мальок коропа так і не закріпився у водоймі. Більшу частину його все-таки вибили браконьєри. Деяка кількість пішло через шлюз в Єзуч, а потім в Сейм. Але ми з дядьком Володею все одно не шкодували, що намагалися відстояти улюблене озеро на рівні міста.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here