Річкова затока в червні. Звіт

0
1

Минулим серпнем і всю осінь, ми дуже не погано ловили щуку на декількох невеликих, але, щодо, глибоких старицях річки Сейм. Ще не сезон зубастою, але вирішено приїхати на ці ж місця, розвідати, що й як і спробувати вже зараз пополювати за щукою. Ми прямуємо в бік славної козацької столиці, древнього граду Батурина. Низка заток, що цікавлять нас, розташована в цих краях.

Важливе питання, наскільки висох луг після паводку, адже, з’їхавши з шосе, нам належало ще 3-4км кружляти по заливного лугу, порізаному безліччю стариць та заплавних озер. На одне з таких озер і заток, лежить наш шлях. Луг практично висох, але рівень стариць ще високий. Пропетлявши по ледве помітною дорозі (а пів-шляху і зовсім, просто по зарослому лузі, без натяку на шлях), опиняємося на березі того самого затоки. Те, що ми тут одні з перших – вселяє оптимізм. Як мінімум, тут браконьєри не орудували, і сподіваюся – не будуть…

Рівень води високий. Річка вже відступила на 1.5-2м за рівнем. Однак, ще належить зійти метру рівня. Зараз, низка озер, які з’єднувалися минулого літа лише маленькою, вузькою протокою – єдиний водойма, що тягнеться «змією» на багато кілометрів.

Надуваю човен, збираю спінінг, беру коробки з приманками, весла та інше лодочное спорядження. На воду!

Так, глубоковато, мутнувато… Ще висока вода, прозорість далеко не та, яка була минулої осені. Латаття ще немає. Вони тільки піднімаються. І таке відчуття, що через зливу води греблею в Курську, вода навіть піднялася на 20-30 сантиметрів. І знову, перші латаття були приховані під водою.

Пливу, ловлю, міняю приманки. Перелопатив десятки приманок. Почав з дрібних білих виброхвостов (№№2-2.5) і сріблястих вертушок Mepps Long №№1+, 2, бездоганно ловили тут щуку минулої осені. Жодних результатів.

Міняю безліч інших вертушок, воблерів… навіть осінні колебалки пішли в хід. Обстежую різні горизонти.

Обстежую дно, придонні шари. Як і зазвичай, у цих місцях дуже мулисте дно. Коли піднімаю якір, на ньому досить багато в’язкого мулу, до речі, багатого мотилем…

Ловлю в півводи, у поверхні. Навіть поппер ганяв, хоча, за логікою – толку від нього бути не повинно. Таки і не було толку,

Зміщуюся в човні з глибин 3-4м, на ділянку з глибинами 1-1.5 м. Тут влітку залишається лише вузенька і дрібна канава, де мулу більше, ніж води… Зараз тут ще лише рідкісні водорості. В принципі, при нинішніх невтішних умовах, тут саме перспективне місце. У відсутності латаття, хоча б рідкісні водорості – це привабливо для щуки. Та й тут не промахнешся з горизонтом… Щука повинна атакувати приманку, що йде в пів води, де б хижачка не стояла. Шар 1-1.5 м досить компактний, щоб риба відчула принаду.

Перепробував багато приманок. Поклевка. Перша щучечечка в сезоні. 😉 Цьоголіток. На Yo-zuri L-minnow 44.

Відпускаємо цю ганебну дрібниця, акуратно витягніть трійник екстрактором.

Ще одна, приблизно така ж і теж на Эльку, зійшла, через 2-3 закидання. Ну і чудово – все одно відпускати…

Мабуть на затоці нічого не світить… Залишимо ще небагато надій на ранок. А поки піду на річку. Сейм тут поруч протікає, в 100-150 метрах від затоки.

Вода висока… Ще висока. Здається, що тут вона навіть мутніше, ніж у наших краях, вище за течією… А може і правда злив у Курській греблі взмутил води річки. Головень і окунь мовчать, які б вертушки я не пропонував. Під обривом знову сіла на гачок мікро-щучка… Кидаю її назад і повертаюся до затоки. Скоро ставати на ночівлю.

Тут товариш, який змінив мене в човні, чаклує над приманками. З тим же, ніяким, успіхом…

За вечір повз нас пронеслося кілька невеликих гроз і брызгающих дощиком хмар. Все мимо. Тільки на самому заході кілька хмаринок покапали і над нашим затокою. Чекаємо ранку…

В 3 ночі вже світло. Де-то в 3-40 вже не спиться. Туман. Докачиваю човен і выплываю.

Ловлю…

Скажу так… За півтори години лову, найцікавіше – це равлик, досить бадьоро проползавшая, на борту мого човна. 😀

Схід не змінив ситуацію. Товариш прийняв естафету з ловлі мікро-щук… П’ять зубастих цьоголіток атакували різні вертушки, від «маніячок», до других номерів.

Так, від такого «улову» – хорошого мало… Вирішуємо, що приїдемо сюди не раніше, ніж через 2-3 тижні. Може бути, щука стане активніше. Те, що вона тут є, – сумнівів не викликає.

Не зупиняючись довго, близько 7 ранку, зібравши снасті і човен, вирушаємо в зворотний шлях.

Але проїхали ми не багато… До озера ми пробиралися якось не стандартно, не як минулого літа, т. к. пропустили поворот. Доріг на лузі зовсім не було. Тільки прим’ята трава, де-не-де… Назад вирішили їхати, як і в минулому сезоні 2012. Канава, яка здалася нам невинною – зупинила наше авто. Можна сказати – взяла в полон.

Намагалися виштовхнути – буксуємо. Підкладали під колеса вербові гілки, дошки… Погано те, що ми стали в канаві. І виїхати нагору з цього – ніяк без сторонньої допомоги.

Пішли через луг за допомогою. Там був невеликий хутір. Знайшли тільки москвич… Господаря єдиного трактора не виявилося вдома. Москвич нас простягнув лише пів метра… Не вистачило потужності. Без трактора ніяк. Вийшли на трасу знову. Спіймали тракториста. Але, ніби, «пороблэно»… Фал, трос на якому нас намагалися витягнути – рвався, як гнила нитка… Терпіння йшло до кінця.

Останній аргумент. У селі, що кілометрах в 5-ти від нашої проблемки, жив дід Андрія, мого компаньйона по рибалок. Ми-таки додзвонилися йому. Той приїхав зі знайомим трактористом і надійним сталевим тросом.

І все вдалося. Нас витягли.

Ми заїхали до діда. Пообідали. Помили машину. Подякували за допомогу і відправилися геть. Попрацюємо поки. Поїздимо по інших водойм. Почекаємо, поки на тутешніх затоках прокинеться щука…

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here