Карась в несерйозних водоемчиках

5

Весна, хоч і пізня, але вже йде на всю. При цьому, всі мої спроби разловиться щукою на найближчих до міста озерах, поки не приносить ніякого ефекту. Очевидно, що браконьєрський прес не залишає жодних шансів рибі… і спінінгістам доведеться за трофеями вирушати на віддалені від цивілізації річкові затоки і заплавні озера, як тільки спаде рівень води в річці і злегка просохнуть луки. А поки вирушаю в район дачного селища, поруч з яким протікає невелика річка зарегульована, а по виду, швидше канал або канава…

По озеру, повз якого я рухаюся до пункту призначення, плавають качки. Тю, а що це за пара “рогатих” качок… Виявляється це птах Чомга. Шлюбні ігри бачте… Весна. ?

Ну так залишимо птахів та іншу ботаніку – належить шлях на 4-5км.

Я йду вздовж дачних ділянок і річки канави. Ловити тут в пониззі немає ніякого задоволення… Все завалено сміттям, і на скільки я в курсі, ще й серйозно запрессовано мережами і струмом… Дачники гадять у своїх дач. Звичайна справа.

А ось мій шлях лежить далі, у верхів’я. Річка там багато кілометрів протікає по непрохідних болотах. Саме там і знаходяться генофонды. Звідти риба кожен рік спускається до цих місць.

Вода протікає через шлюз потужним потоком, і на тій ділянці, де я зібрався пробувати ловити – пристойне протягом.

Протоки зовсім не широка – 8-10м. Глибина на середині до 1.5-2м. Але тут є риба.

Буквально через пару секунд після першого заброса – покльовка і карасик.

Т. к. не знаю, як буде клювання, саджу поки карасика в пакет з водою.

Клює не перестаючи, але на жаль не карасі… Я не знаю, що це за рибка, але її біля берега просто маса – хмари.

У появи цієї рибки в тутешніх водоймах майже трагічна. За чутками, директору (вже колишньому…) рибного господарства, що знаходиться неподалік, впихнули ЦЕ щось, що під виглядом малька білого амура… І правда схоже. Але ось те, що я тримаю в руці – це межа зростання цієї рибки. Так що директор був з тріском звільнений, і мало не побитий місцевими мафіозі, причетними до господарства. А риба була безславно злита з ставків господарства і заполонила ось такі протоки і озера. Місцеві чомусь прозвали її “Синькою”… Мабуть, за легкий синюватий відтінок спинки.

Міняю місце. Проходжу повз слідів бобриной роботи. Сліди свіжі. Я був тут 4 дні тому – дерева були цілі. Добре, що поруч з містом ще живуть бобри. Значить чиста річечка від критичних забруднень. Та й ручейники зустрічаються – ще одна ознака відсутності забруднення вод.

Між безперервними поклевками синьки, траплялися таки і карасики.

Трохи рожево-оранжевий відлив деяких лусок – мабуть, шлюбний наряд… Карась готується до нересту.

Починає накрапати дощик. Він то посилюється, то вщухає. Клювання божевільний. Але це синька. Між її муками хробака, я примудрився витягнути тільки 5 карасів. Парочка з яких, навіть цілком стерпного розміру…

Шкода, що з насадки у мене з собою тільки черв’яки. А так би спробувати ловити на розпарену перловку або м’якоть батона. Авось вдасться відсікти задалбывающую дрібниця (у неї зовсім невеликий рот і перловка просто не влізе…).

Але, можливо я ще прийду сюди, де-то вже після травневих свят. По-проводжу експерименти.

На півгодини відклавши вудку, пробую спінінгом, на микроджиг спокусити окуня або щучку. Тиша… Ну і ладно.

Вистачить страждати дурницями. Порибалив. Отримав задоволення. Пора додому.

Т. к. карасів замало навіть на сковорідку, ні те ні се – відпускаю їх назад.

На деревах і чагарниках вже пішла зелень, але повноцінних листя ще немає.

У дачних садах вже у всю цвітуть вишні та абрикоси.

Ось така вийшла вилазка. Нічого особливого. Але, вірю, що прийде в цьому сезоні і серйозна спиннинговая рибалка. Ще зарано.