Серпень хилиться до осені. Ще досить спекотно, але ночі холодают, днями обіцяють дощі і більш істотне похолодання – так що, можна їхати і пробувати ловити хижака. Відправилися на один великий ставок. Що з цього вийшло – в даному звіті.
Ставок знайомий. Я тут вже ловив кілька разів: в позаминулому сезоні пізньої осені, минулого року пару раз – раз і два. З осені виходило хоч якось. Зараз ще зарано, вода тепла. Риба може бути пасивніше, ніж хотілося б. Але, будемо пробувати.
Виходимо на воду в човнах. Вітер мінімальний. Мінлива хмарність. То Сонце, цілком, смажить, то невелика хмарка перекриває Світило – і дарує тінь і прохолоду.
Починаю облов з прибережної зони. Тягаю воблери з глибиною до 1 м і середні вертушки над травою, що росте тут, біля берегів. Покльовок немає. Зміщуюся ближче до глибині.
Ось, під човном вже 2-3м. Використовую більш пірнаючі воблери, вертушки і легкий джиг на головках 5-7г.
Ставок великий. Будемо шукати рибу. Мої напарники також розходяться по різних точок.
Вже у далекого берега, при облові бровки, де дно починає підніматися до берега, з’являється підводна рослинність – попалося пару окунів на вертушку Mepps Black Fury. Окуньки розміру невимовного… З палець. 
Недомерков відпустив. Вирішив піти ближче до дамби. Вибрав місце, де прибережна заросла мілину звалюється в досить глибоку канаву. Тут заякорився та став облавливать.
Над травою весело клювали окуньки. Розмір не радував. Але було весело. За окуні працювали: воблер Yo-zuri L-Minnow і вертушки Mepps №№2-3.
Між окуньками потрапило й кілька щучек. Теж на вертушки: Mepps Black Fury №3 і Mepps Aglia №2 Fluo. Щупачки по 150г, не більше. Всі відпустив, слідом за окуньками. Якийсь сьогодні бенефіс рибних недомерков.
Продовжую, змінюючи приманки, ловити мікро-окунів над травою.
Гаразд. Треба спробувати обловити нижню частину бровки, канаву. Можливо, там стоїть щось більше. Використовую невеликі виброхвостики на джизі 5г, а також вертушки Black Fury №№3-4.
На ступінчастій проводці по дну канави чітко чути ударчики по приманці, це пасивний окунь стукає – але не бере…
Ось, один попався, з долоньку.
На білий виброхвост Relax Kopyto 5см – класика стоячих водойм!
Після безліч порожніх ударів – ще кілька окунців зловив. Один був вельми примітний. Коли виймав гачок, помітив, що з пащі стирчить хвіст. Невелика верховодка вже частково розклалася. Зрозуміло, чому ці виброхвостики так успішні на самих різних озерах, затоках і ставках. Хижак бачить в невеликому виброхвосте свій природний корм – і за розміром, і за формою тіла, і за забарвленням, плюс-мінус.
Так і не вдалося спокусити нормальну щуку або горбача… Вийшла дуже весела риболовля. Але, суцільна дрібниця, рибний дитячий садок. Все що зловив – відпустив; дрібнувато, м’яко кажучи. Гаразд. Будемо чекати суворої осені – тоді і заглянемо на цей ставок знову. Можливо, виявиться великий, або, хоча б, стерпного розміру хижак.
