Спінінг на осінній річці

5

Погода цієї осені вражає дощами. Листопад виходить дуже теплий, всупереч прогнозам, які були, дивлячись на тотальні дощі вересня—жовтня. Ось, видався день без дощу за прогнозом і я вирішив з’їздити на річку, погуляти в навколишніх лісах, подихати восени, ну, і трохи порибалити.

Почну з затоки, де нещодавно зловив пару щучек. Але по дорозі, мою увагу відвернуло дещо. Листя опало і крізь ліс все видно на пристойну відстань. Я побачив праворуч воду, метрах в 100 від стежки… Це не може бути річка так близько. Треба сходити глянути.

А виявилося, що це ще одна стариця. Так, я згадав, що років 5-7 тому тут вже бував. Просто я на цей водойма потрапляю суворо восени, коли його видно з стежки.

Площа зовсім не велика, а от глибина пристойна метра 4-5 є. Та й коряжник неабиякий. От же змінює Сейм русло… Колись це була ділянка річки і явно – серйозна яма. Але, русло на цій ділянці пішло вправо, і лише це озерце залишилося.

Щось солідне бултыхнулось у прибережних кущів. Явно щука. Облавливаю коряжник монтажем з офсетом і кулею. Покльовок немає. Гаразд, піду на затоку, до якого йшов спочатку, а потім – на річку.

Кут другого затоки. Латаття тут були, але тепер вони під поверхнею…

Досить важко тут щось провести, щоб не зачепитися. Джиг на легкій голівці потрібно тягнути занадто швидко, вертушки — теж. Ставлю незацепляющуюся колебалку від Рапала. Проходить добре, грає красиво, але що-то хижак не бажає проявляти активність.

Помічаю, що вдалині, у далекого берега пішли кола. Щось погнало малька. Що саме – очевидно… Щоб таке кинути, щоб і туди дістало і пройшла над лататтям. Беру важку колебалку з вигином в одній площині, вона добре піде над зачепами і летить як снаряд – те, що треба!

Запускаю. Блешня падає на самому урезе. Тут же, на першому метрі проводки — удар. Риба явно метнулася вниз і нацепляла водоростей. Потужним шнуром все це справа-таки подтаскиваю до себе. Так… По опору здавалося, що щука гідна. Але на жаль. Просто від того, що трійник засів не у пащі, а забагрил за зяброву кришку – опір зросла. Та й пару латаття встигла зубатая зібрати.

Оглянув пошкодження, начебто повинна жити. Відпускаю… Мілкувата, не формат.

Зміщуюся ще правіше по березі затоки. Тут глибше, менше латаття. Облавливаю акваторію різними приманками ретельно та марно…

Вирушаю далі, до осінньої річці.

В цьому році з-за рясних осінніх опадів, спостерігається аномально високий рівень Сейму… Зазвичай восени річка піднімається, але не так сильно, як нині. Якщо не знати, який зараз сезон, може створитися враження, що весна на дворі і паводок…

Ось, тут зазвичай острів на річці. Але вода піднялася і тут мілина, з очеретами і невеликим заглибленням біля берега. Облавливаю кромки очерету на вертушку. Начебто і місце, де щука може ховатися від сильної течії, але у хижачки явно сьогодні немає бажання мене балувати.

Йду далі по річці. Ось непоганий перекат, де влітку можна було на вертушку зловити окунів або щучек-трав’янок ховаються за рідкісними пучками водоростей. Але нині занадто багато води і по сезону, окунь скотився в більш глибокі ділянки під обривами, в русло.

Стріляю важкої блешнею під дальній берег, щоб пройти бровку. Блешня йде з мілини, що під тим берегом і йде по брівці в русло. В теорії, під бровкою може бути хижак, але у нього сьогодні, як видно, режим “злого мороза”.

Що ж, виїхав, покидав, подихав, слухав тишу. Клювання немає. Фіг з ним. Набридло безцільно кидати…

Треба якось скоротати пару годин до сутінків. Повернувся на затоку, розводжу багаття. Люди можуть нескінченно дивитися на вогонь, воду і, як інші працюють. Ну, тут ніхто не працює, але вода і вогонь є.

Починають наближатися сутінки. А хто тут у нас заплив з річки в затоку? Ну звичайно ж браконьєр з сітками. От через таких і мало риби в наших водоймах…

Мужик середніх років трусить мережі. Видно пару плотвичек на всю сітку, що тягнеться під дальнім берегом… Ну що йому скажеш? Такі розуміють тільки мову сили. Бидло непрохідною. А АКМ я з собою не брав…

Чого засмучуватися… Те, що цей район дуже сильно пресують шлюби, і сіткарі – це тільки “квіточки” – не новина.

Згущаються сутінки. Вогнище гріє. Гаразд, пора йти.