Закриття сезону 2012 ???

0
4

Повернувся я з Далекого Сходу. Так що, постійні читачі блогу, чекайте найближчим часом серію цікавих звітів про цю поїздку. А тим часом, на наступний же день після приїзду – вирушили з розвідкою на перевірені в серпні-вересні місця. Погода все гірше, осінь наступає – перевіримо, як себе зараз веде річковий хижак, зокрема – щука.

Поки їхали на місце, дощ і сонце тричі змінювали один одного… Після минулих напередодні рясних злив – це так звані вторинні фронти – не повний атас в плані опадів, але приємного мало.

Половина неба в блакитних розривах – інша закрита швидко несущимися обривками хмар, з яких сіє дощ. В блакитний просвіт, то і справа потрапляє сонце.

Пробуємо ловити. Ми місяць не були на цьому озері, подарив нам в цьому році багато успішних рибалок. Так що, важко зрозуміти, на скільки активна щука, де вона стоїть і на що клює.

Експериментую. Вожу приманки то у крайки залишку латаття, то по дзеркалу озера. Обстежую горизонти, від самої поверхні, до самого дна. Зверху вожу легкі колебалки, в пів-води проводжу воблери і середній джиг. Стукаю по дну більш важким джигом. Але все марно, мабуть щука пасивна через зламу погоди чи ще якихось причин…

Раптово трапилася прикра ситуація. Я зачепився за стебло латаття трійником вельми не дешевої вертушки Mepps Long №3. Хоч по хорошому лататтям треба б уже отгнить або згорнутися на дно, але це стебло виявився дуже міцним. Шнур 0.2 мм – але відчуваю, що порветься і він. І найприкріше те, що ось він видно стебло і блешня, в якихось 5 метрах від мене… Попереду правда 1.5 метра досить топкого мулу на березі, а далі, вже за зимовим студена вода. Але треба якось рятувати блешню – рвати шнур і так безглуздо втрачати хорошу приманку не хочеться.

Тут же виброхвостом точно також чіпляється мій напарник, Андрій. Ну що ж – тепер точно будемо складати якийсь імпровізований отцеп. Вирізаємо вербову гілку довжиною чотири метри, але її замало. Тоді беремо мотузку від кукана, довжиною ще 2.5-3м, на її кінець прив’язуємо велике заводне кільце, зняте з блешні, а до кільця кріпимо два великих трійника і важкий грузик, 25г. З N-ної спроби, за допомогою такого дівайсу нам вдалося зловити стебла латаття, за які ми зачепилися, розірвати їх і благополучно звільнити наші приманки. Віват!

Після цих маніпуляцій ще раз переконуємося, що на наступний сезон треба зробити гак-кішку на міцному тросі, щоб рятувати приманки на ось таких підступних зачепах за латаття.

Тим часом, треба щось вирішувати. Кльову так і немає. Збираємо снасті і їдемо на річку. Тут ми місяцем раніше знайшли добру яму.

Ловимо на ямі з пів години. Покльовок немає – одні зачепи за незліченні корчі на дні. Але джиг то і справа вдається врятувати: товстий шнур дозволяє розгинати гачки на джиг головці. Спасибі компанії Gamakatsu! ?

Вечір накочується непомітно і незвично рано. Що ж, з рибою не виходить… Над урвищем річки стоїть гарний березняк. А не пошукати гриби?!

Грибалка куди успішніше. В гаю повно поддубников – моїх улюблених грибів!

За якихось 40 хвилин, поки не стемніло, я набрав півтора відра грибів. Не погано.

Від неба на заході віє холодом. Заморозок неминучий!

Не зовсім впевнений, що ця риболовля була прям остання в сезоні 2012, по відкритій воді. Є ще дещо-які плани і варіанти. Але все буде залежати від погоди. А зараз вона ахова: вітрисько; -2 +2; дощ, подекуди мокрий сніг. Як ви розумієте – не до лову. Але можливо, що до становлення відвертих морозів, ще буде можливість виїхати кудись половити. І якщо такий момент випаде – я обов’язково нею скористаюся.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here