Короповий бенефіс

Липень наближався до завершення. Я майже щоранку проводив на своєму улюбленому озері. Короп останні два тижні вередував і я в основному займався спінінгом. Щука і окунь брали справно. Пропливаючи на човні вздовж порослою травою мілини, я всякий раз бачив, як безнадійно сидять і чекають покльовки карпятники на іншому березі. Але я вирішив внести різноманітність і кілька рибалок присвятити виключно карпу.

Я вибрав місце на дамбі. Прямо навпроти починався свал в глибину, мабуть одне з найглибших місць озера — близько 3.5 м. Праворуч був невеликий ділянку з піщаним дном, а зліва, в воді, лежало старе дерево. На поверхні стирчали лише кілька верхівок його крони. На дні були рідкісні водорості. Дійсно гарне місце для карпа. До того ж, прикармливал я цю ділянку вже пару днів. Якось увечері посидів тут з вудкою, але покльовки не дочекався (та й не дуже на неї сподівався). Наближався третій день. Вранці планувався серйозний вихід, у всеозброєнні.

До моменту як я зібрався за коропом, більшість інших карпятників вже розчарувалися і перестали з’являтися на озері. У той ранок нас прийшло лише троє. Але це мене не бентежило. Менше народу – більше кисню. Ранок був гарний, туманне, дещо прохолодніше ніж на передодні.

Ще серел світанок, коли мої вудки були занедбані. Я застосовував для далекого закидання вудки з пропускними кільцями і маленькою безынерционной котушкою. Насадкою служив батон, а точніше – “Суміш №5”. Один поплавок встав впритул з стирчать з води гілками затопленого дерева. Я точно знав як воно лежить, адже це я його пиляв…, захищаючи озеро від браконьєрів з волоком. Другу я закинув вудку прямо, до русла. За деревом, виднілися гірлянди бульбашок – хороший знак. Я кинув кілька жмень прикормки і став чекати.

В іншому, я чекав не довго. Гірлянд бульбашок стало більше і вони наблизилися до дереву, де була закинута моя перша вудка. Тепер я був впевнений – це зграя карпов. Поплавок, який стояв біля затопленого дерева раптом різко підвівся, а потім і зовсім ліг. Я підсік. Короп виявився набагато більшим і сильнішим, ніж я міг сподіватися. Він чомусь одразу ж злетів до поверхні і вчинив просто-таки шалений ривок. Начебто і правильно налаштований фрикціон котушки не встиг спрацювати. Волосінь лопнула. Короп стрілою полетів в дерево. Там він, мабуть, з старанності врізався в гілку, з того, що дерево аж захиталося. Ну що ж, перший млинець… Я прив’язав новий повідець і став чекати нових поклевок.

На моє щастя, у той ранок у мене сталося 5 коропових поклевок. Стільки не було за минулий тиждень у всіх карпятників разом узятих. Друга покльовка дала і перший результат. Боротьба була запекла, короп – надзвичайно різким. Але я зумів його подолати, не дати замкнути снасть у корчі. Подтащив рибу, я взяв її рукою. Благо берег був зручний. Відмінний короп. Як показало зважування – 1.8 кг Через якийсь час, до нього приєднався короп по-менше, на 1.2 кг. Ще було два сходу. Мабуть гачок погано засів.

Чудовий ранок. Я впевнений, що справа саме у вдалому дні, а не в якихось там мої заслуги. Один з карпятників також зловив коропа. А до цього мужики сиділи днями без єдиної покльовки. Ось як важлива в риболовлі удача – потрапити в потрібний час в потрібне місце :).