Погода знову хмуриться, хмари наростають, вітерець посилюється. Але ще тепло, і опадів поки що немає. Буду пробувати ловити. Снасті дуже витончені: ультралайт спінінг з тестом 0-5 г, котушка 1000, шнур Nanofil 0.06 мм. Повідець з флюорокарбону сьогодні не використовую, оскільки знайомий микроджигер днями втратив карпа, який клюнув на їстівний мікро-виброхвостик і порвав снасть. Тому, сподіваючись на подібні прецеденти і бажаючи мати більше шансів, вирішив не послаблювати снасть вузлами і повідцями. Тим більше, що вода ще не досягла такої прозорості, як буде через пару-трійку тижнів. Тонкий шнур не повинен відлякувати рибу. Перевіримо.
Прив’язую безпосередньо до шнура розбірну чебурашку вагою 2.5 г. На гачок Owner MH-12 надягаю невеликі силіконові приманки (1, 1.5, 2 дюйми). Змінюючи різні їстівні силіконки, йду від місця до місця.
Проводку використовую класичну для микроджига: стрибки по дну. Даю вантажу впасти на дно після закидання. Вудлище піднесене, приблизно під кутом 45 градусів. Короткий ривок-підкидання (а іноді подвійний чи потрійний підкидання). Повертаю вудлище трохи назад. Вибираю слабину одним-двома оборотами котушки. Витримую паузу різної довжини (від 1 до 5-6 секунд, по-різному). Потім знову підкидання і т. д.
Ось перша покльовка. Спрацювала їстівна приманка Kosadaka Sly Worm (копія знаменитого Tsunekichi Worm). Колір напівпрозорий чорний з синювато-золотистими блискітками. Окунек бадьоро впирається. Мабуть, нерест минув кілька днів тому і починаються перші покльовки смугастого. Все тільки починається!
Сьогодні рибу не беру. Возитися з окунем не хочеться. Смугастий пірнає назад.
Через пару проводок — ще одна покльовка. Такий же окунек з долоню, але — схід. Ну, нічого, все одно відпускати. Найголовніше, що приманка припала до смаку рибі.
Вирішую спробувати щось інше. Ставлю ту ж модель черв’ячка, тільки темно-коричневого кольору.
І розловлюю цю гуму за п’ять закидів. При проведенні вздовж впавшого у воду дерева на їстівного хробака спокусився такий же мірний окунь-ладошечник.
Що ж, стандарт радує. Рибка жвава. Як для ультралайт спінінга, приємне виважування.
Взяв приманку повністю. Звільняю і відпускаю.
Продовжую експериментувати з приманками. Чіпляю імітацію рачка — Reins Ring Shrimp 2″. Цей рачок з плаваючими клешнями особливо привабливий під час пауз. Веду його по дну короткими стрибками з тривалими паузами.
При ловлі на рачків важливо зафіксувати покльовку, почекати 2-3 секунди і лише тоді підсікати. Інакше буде багато відірваних лапок. Ось я помічаю, як акуратно здригнувся кінчик спінінга під час однієї з пауз. Не поспішаю. Даю 3 секунди, навіть злегка послаблюю шнур, і потім роблю плавну підсічку. Є!
Це щучка зазіхнула на рачка. І це при тому, що раки в цьому озері не водяться вже 11 років. “Спасибі” сусідньому рибному господарству, яке протравило колись свої ставки аміаком і потім скинули воду в це озерце…
Але, мабуть, щучці важливий рух, можливо запах. Це схоже на реальний корм, а зубатій черепушці все одно, що їсти.
Акуратно витягаю рачка з пащі, щоб не пошкодити лапки. Щучка відправляється в рідну стихію, а я продовжую ловлю.
Ще кілька змінених приманок. Покльовок немає. Гаразд, спробую знову половити на те, що вже показало результат. Знову ставлю чорного хробака Kosadaka.
У найближчі півгодини ще чотири хвости.
Дві невеличкі щучки спокусилися черв’яком, а також два окуня.
Останній, четвертий сьогоднішній окунек особливо порадував. Хороший екземпляр для маленького водоймища в межах міста — грам 250! Тягав славно, тріщав фрикціоном.
Відпускаю і його. Важкий полосатик булькнув біля берега і зник у глибині.
Вітер посилюється. Летять перші краплі.
Чудова, я вважаю, вийшла рибалка. З десяток покльовок, сім хвостів, пристойний окунь, три види розловленої нової їстівної гуми.
У весняну пору, коли вода холодна, а риба тільки починає проявляти активність, дрібні приманки, їстівний силікон і легкий мікроджиг — це кращий спосіб зловити рибу спінінгом, особливо на невеликих водоймах, де не слід очікувати мисливських трофеїв.
