Той, хто ловить на спінінг, серед інших снастей, має свій певний відсоток реалізованих клювань хижої риби. Від моменту клювання до того, як риба опиниться в руках і на кукані, деяка частина риби йде. Звичайно, кожен спінінгіст прагне підвищити реалізацію клювань, наблизити її до 100%. У мене теж накопичився якийсь досвід і я хочу поділитися міркуваннями про ті методи, якими я підвищую реалізацію клювань хижака при лові спінінгом.
Щоб зрозуміти, як звести кількість порожніх клювання і сходів риби до мінімуму, треба розуміти, як це взагалі відбувається. Отже, можна виділити три моменти:
1. Атака хижої риби на приманку. У деякій кількості випадків, гачки просто не чіпляють рибу.
2. Процес виведення. Риба пручається, здійснює маневри. Рибалка робить помилки. Снасть не сприяє стовідсотковій реалізації. І багато риб тут сходять.
3. Втрати риби під час взяття її біля берега чи човна. Якщо в процесі ваги риба не пішла, то сходи на фінальному етапі, переважно, на совісті рибалки. Помилки, прорахунки, недостатньо досвіду, техніки.
Розберемо кожен із етапів. Я дам поради, які допоможуть підвищити шанси на успішне виведення риби на всіх етапах.
Отже, момент атаки рибою приманки. Що тут впливає якість засікання? Що визначає, сяде риба на гачок-гачки, чи промаже чи сяде слабо?
Активність риби. Іноді риб’ячий інтерес до приманки обмежується лише тичком носом із закритою пащею, а в інші моменти, активна риба так атакує приманку, що та виявляється глибоко в її пащі… Безперечно, це впливає, але від рибалки це не залежить.
Швидкість проведення приманки, анімація. Звісно впливає. Проте, тут дуже суб’єктивно і піддається чіткої класифікації. Іноді риба любить дуже повільну проводку приманки, тривалі паузи, а в інших випадках – віддає перевагу дуже затятій, швидкій проводці.
На вдалу підсікання прямо впливає кількість гачків, розмір гачків і гострота цих гачків. Також певною мірою впливає і геометрія приманки, її конструкція.
Отже, є приманки спінінга, які оснащуються одним одинарним гачком. Наприклад, деякі мікроколебалки та джигові приманки.
На мікроколибалці може стояти одинарний гачок без борідки, одинарний гачок з борідкою або трійник. Очевидно, що одинарні гачки гірше засікатимуть рибу, ніж трійник.
М’які силіконові джиг-приманки також дуже часто оснащують одинарним гачком. Це або джиг-головка, або шарнірний монтаж.
Коли риба активна – один гачок джиг-головки цілком добре засікає рибу.
Тут варто згадати якість гачка. Чим гостріший гачок, тим вірніше він засікає рибу, пробиває тканини її пащі. Так що, наприклад, невідомого походження гачок – просто металобрухт, порівняно з якісним гострим гачком Gamakatsu чи іншими виробами японських виробників. Не заощаджуйте на гачках, джиг-головках. Краще беріть оптом (оптом дешевше;)), але саме якісні гачки!
Якщо риба пасивна, то на монтаж з одним гачком буде багато промахів, порожніх клювань та сходів. Тоді слід розглянути можливості дооснастити м’яку приманку силіконову додатковими гачками. Можна монтувати одразу на двійнику, трійнику. Але, особисто я волію додати до монтажу додатковий трійник. Найоптимальніший варіант – використовувати вертлюжок відповідного розміру (замість вертлюжка можна і якусь закарючку з дроту зігнути, але вертлюжок – надійніше буде). Вертлюжок проштовхують через тіло приманки. Одне кільце вертлюжка надягають на піддів гачка джиг-головки, щоб нікуди не подівся. У друге кільце вертлюжка чіпляють маленьке заводне кільце, і, вже в нього – трійничок відповідного розміру. Трійник краще японський, Owner , або щось подібне.
Додатковий трійник або двійник можна встановити й іншими способами. Наприклад, встромити прямо через тіло приманки, і надіти кільце трійника на підсів гачка джиг-головки, або встромити в спинку за одинарником. Але трійничок, що вільно бовтається знизу, і краще досікає хижака, що слабко вдарив, і так — менше псується гра приманки.
Іноді в особливо закоряжених місцях силіконові приманки оснащують не просто одинарним гачком, а офсетником, жало якого притиснуте до приманки. Вдалих підсікань з таким гачком дуже мало. Так що офсетні монтажі слід використовувати розумно, тільки там, де кількість зачепів непристойно висока. Там, де можна миритися із зачепами (наприклад, розгинаючи гачки Gamakatsu джиг-головок потужним шнуром), на користь кращої якості підсічки – варто відмовлятися від гачків офсетних.
На деяких воблерах (особливо дрібних) встановлюють одинарні гачки. Тут та сама ситуація, що й з мікроколебалками. Одинарники засікають рибу гірше, ніж трійники. Звичайно, і корчі одинарники чіпляють рідше. Отже, при ризику втрати великої кількості дорогих воблерів на корчах – варто задуматися про зняття трійників та встановлення одинарних безбородих або бородих гачків. Тут треба оцінювати ступінь закоряженості водоймища і знаходити баланс між ризиком зачепу та бажанням вірніше засікати рибу.
Якщо говорити про блешні і воблери, то тут передбачена оснастка трійниками, по 1шт на блешнях, що обертаються і коливаються, і по 2-3 трійники на воблерах. Це вже краще для правильної засічки риби, ніж один гачок. Проте, тут набирає сили різниця якості гачка, його гострота.
Так, зазвичай багато блешні та воблери оснащують недорогими трійниками VMC, Mustad (або чого гірше). Так от, завжди, коли є можливість – слід міняти такі трійники на якісні дорогі трійники японських виробників (Owner, Gamakatsu, Hayabusa, Decoy тощо).
Вертушки слід розбирати, і замість рідних недокрючків ставити Овнери. Колебалки також варто переоснащувати якісними японськими трійниками. Те саме стосується і воблерів.
Отже, ми розібралися, які особливості матчасті приманок спінінгів сприяють підвищенню числа результативних клювань.
Покінчимо з першим пунктом – з моментом ефективного підсікання. Що, крім якісної зарядженості приманки гачками, впливає на вірність підсікання? Реакція рибалки, чутливість снасті! Спінінгіст повинен своєчасно зрозуміти, що клювання сталося, підсікти рибу вчасно та з належним зусиллям (пробити гачком пащу, але й не порвати снасть чи губу риби). Чи робити 1-2 додаткових підсікань? Хтось каже, що це не гуманно… Я вважаю, що ми не в дитячому садочку і не в бірюльки граємо. Як говорилося в культовому фільмі “ДМБ”: “Природа – тир, і вогонь у ньому треба вести на поразку”. Наше завдання таки зловити рибу, взяти її в руки. І вже потім вирішувати – відпускати її чи ні. А додаткові підсікання допоможуть вірніше взяти рибу на гачок, якщо ми сумніваємося у вдачі першої підсічки. І це ніяк не завадить нам, у разі чого, звільнити та випустити рибу на волю.
Пункт два. Від чого залежить успішне виведення, щоб риба не пішла у процесі? Це залежить: 1) Від якості тих же гачків; 2) Від грамотної поведінки рибалки.
Отже, гачки вп’ялися в пащу риби. Тепер треба, щоб вони звідти не вискочили в процесі виведення. Якість гачків тут на важливому місці. Але, фактор їхньої гостроти залишився на першому етапі упіймання риби. Тепер у гру вступають: здатність утримати рибу та міцність гачка. Відповідно, наявність борідок на гачках – це плюс. Гачки з борідками тримають рибу краще, ніж безбороді гачки.
За якістю гачок повинен витримувати навантаження, яке надає риба. Він не повинен розігнутися чи зламатися. Якісні японські гачки цьому відповідають. І тут, знову ж таки, порада: міняти незрозумілі гачки на Овнери та інші з ними. Звичайно, не варто тішити себе ілюзіями, що якийсь гачок №10 ( за міжнародною класифікацією) здатний витримати хижака на 7-10кг і більше. Його просто розігнутий у тяганину і мають рацію. Все в розумних межах. Свої розміри гачка – своїми розмірами рибини.
Техніка виведення дуже важлива, щоб у процесі риби не пішла. Не можна послаблювати натяг ліски ні на мить! Не можна давати рибі йти в корчі та у водну рослинність! Не варто сильно форсувати виведення, якщо тих самих корчів поблизу немає. Якщо риба йде до верху і намагається виконати свічку – то варто опускати кінчик вудилища ближче до поверхні води, а то, і опускати його у воду, щоб не дати рибі стрибнути. У стрибку риба трясе головою (щука, лососеві) і легко позбавляється слабко засіла приманки.
Грамотна робота з фрикціоном, з гальмом котушки спінінга – найважливіший фактор за успіх у виведенні великої риби.
І, третій етап – взяття риби на березі. Сказано, переказано. На фінальній стадії тримаємо гальмо в міру ослабленим, щоб відбити можливий ривок риби на останніх метрах. Беремо рибу, напевно, підсачком або рукою.
Discussion about this post