Подача приманки спінінга

Успішний лов спінінгом має на увазі під собою багато складових. Це і оптимальний підбір класу снасті, її елементів; грамотний вибір водойми та часу риболовлі; вибір конкретних місць для лову; вибір тієї чи іншої приманки; правильна її подача та проведення. Саме про подачу різних приманок спінінга, як про окремий і дуже важливий етап лову, я і хочу поговорити в цій статті.

 

Добре відомо, що риба стоїть у водоймі не просто так, не де і не абияк. Особливо це стосується хижої риби. Риба вибирає особливі місця, зручні для засідки чи пошуку корму, дрібної рибки; місця, де їй зручно ховатися від течії та від очей потенційних жертв.

Хижа риба тримається таких місць, як перепади глибин, бровкплавнеї, підводні острівці (п’ятачки), коси, впадання приток, острови, ями, біля корчів, у великих каменів, у гряд середніх каменів на дні або інших перешкод, у вимоїнах крутих берегів, нішах, біля водних заростей, під нависаючими над водою деревами та кущами.

Майстерність спінінгіста полягає у тому, щоб прочитати ситуацію. Він повинен зрозуміти водоймище, знайти хороше місце, передбачити, яка риба там може стояти, і як саме вона стоїть, як поводиться залежно від часу доби, сезону та характеру місця. І, відповідно, як відреагує на ту чи іншу приманку, подану та проведену так чи інакше. Ще, звичайно, співвіднісши і своє становище на березі, у човні, або у воді, у забродному костюмі. З правильного вирішення цієї складної формули і виходить успіх риболовлі, улову.

Якщо ловлять у водоймах з тихою водою, то просто треба намагатися подавати приманку спінінга якомога ближче до цікавого місця. Якщо йдеться про якусь підводну перешкоду, то подавати треба з перекиданням, щоб приманка дійшла до точки вже набравши потрібну глибину (або під своєю вагою, або завдяки лопатці, якщо йдеться про воблер).

У річках з подачею приманок дещо складніше. Потрібно враховувати поведінку приманки протягом залежно від вектора проводки. Іноді подають упоперек течії і проводять приманку на знесення. Іноді кидають униз і ведуть проти течії. Іноді, вгору за течією (апстрім) з проводкою вниз, на себе, зі швидкістю трохи більшою, ніж швидкість потоку.

Я вище позначив ряд ключових, характерних місць, де любить триматися наш потенційний видобуток. Такі місця, в різних формах, але із загальною суттю, можна знайти на різних водоймах, від невеликих струмків і заболочених ставків, до великих річок, озер і водосховищ. Наводячи приклад із місцем, конкретними хижаками та типом приманок, я постараюся донести низку тенденцій та правил, як краще подавати приманку.

Бровка, звалище, перепад глибин . Це класичний тип місця, де може триматися різна хижа риба. Перепад може бути різним, і на різних водоймах. Це може бути звалище з 30см до 1м на якомусь струмку, або з 4 до 7м, десь на водосховище. І те, й інше – звалище, брівка. І там, і тут можна розраховувати зустріти хижу рибу, що стоїть на схилі валу або в самому його низу.

Такі місця найкраще облавлювати стоячи на деякій відстані у бік глибини (з берега, якщо дозволяє відстань, або в човні), від схилу, що обловлюється, і вести приманку з мілини на глибину.

Для облова бровок найкраще підходять джиг та воблери. Причому воблер треба підбирати особливо ретельно, щоб він заглиблюючись йшов чітко по контуру валу. Якщо перепад не дуже значний, можна використовувати і блешні. На крутих брівках, на сильних перепадах глибин, блешнями ловити не зручно. А за наявності сильної течії це технічно взагалі не вдасться.

Щоб ще й проловити вихід із глибини, до берега чи човна, краще використовувати плаваючі воблери. Подовжуючи паузу після кожної фази проводки, ми можемо змусити воблер пройти контуром дна, аж до вершини спінінга, а не рити лопаткою дно водойми.

Тобто. суть подачі тут у тому, щоб укласти приманку на верхню точку звалища і вести її по контуру дна. Немає сенсу орати дно мілини перед свалом, і неправильно подавати приманку надто далеко від краю брівки. Так ми захоплюємо свідомо менш перспективну ділянку – товщу води над поглибленням, у серйозному віддаленні від контуру дна.

Якщо перепад глибин починається від берега (берегова брівка), то все досить очевидно – треба покласти приманку під уріз берега. Якщо ж брівка знаходиться на відкритій акваторії, верхню межу валу треба визначити візуально (за кольором води, наявність водоростей або інших ознак) або, попередньо, промацати джигом.

Що ж до горизонтальних векторів подачі, то тут немає догм. Потрібно облавлювати звалище під різними кутами. Наочно це покажу трохи нижче, коли дійдемо до подачі при облові ям.

Паць, підводний острівець, піднесення дна. оточене глибинами . Це більш рідкісне місце, ніж просто брівка. Такий собі антипод поглибленню, ямці. Але, біля підводних пагорбів дуже любить триматися різний хижак.

Обловлювати п’ятачок можна різними приманками. Це залежить від глибини та сили течії в цьому місці. Як правило, навколо п’ятачка великі площі рівного дна. Глибина там, наприклад, 3-5м, але в вершині п’ята лише 2м. Наше завдання проводити приманки під різними кутами до п’ятачка, на різних рівнях (як над вершиною, так і в основі, і по схилах п’ятачка).

Якихось особливих вимог щодо подачі немає. Просто треба перекинути острівець і виходячи з приманки домогтися, щоб при зближенні з піднесенням, вона йшла в потрібному шарі води, далі або ближче до дна.

Якщо хочемо обловити п’ятачок блешнею, що обертається, то подаємо її трохи далі від острівця, якщо блешня легка і їй потрібен час, щоб опуститися досить глибоко, або трохи ближче – якщо важка і на досягнення потрібного горизонту не потрібно багато часу. Той же принцип і з джигом, і блешнями, що коливаються. З воблером вибираємо модель, що йде в потрібному нам горизонті. Враховуємо конструкцію приманки, передбачуваний час заглиблення і, відповідно, стільки і перекидаємо п’ятачок.

Особливо добре проходити по п’ятачку джигом. Подаємо приманку з перельотом через п’ятачок. І проводимо по контуру дна, спочатку по схилу нагору, по вершині п’ятачка, по спуску вниз.

Коса . Особливо актуальною є така форма рельєфу дна на річках і в старих їх руслах. Можна розглядати косу, як окремий випадок такого собі витягнутого п’ятачка зі змінною висотою по всій протяжності. Схили коси можна як плавні бровки. Так це, власне, і є.

Коси зазвичай знаходяться недалеко від берега і це ділянки з відносно невеликими глибинами. Отже, облавлюють їх, переважно, мілководними воблерами, топвотерами, вертушками чи легким джигом. Закидають під різними кутами до коси. Добре, якщо є можливість подавати приманку за косу, проходити вершину хребта і спускати її плавним схилом до глибокої ділянки.

Якщо немає такої можливості, також прокидаємо косу під різними кутами, але ведемо приманку вже з глибини на мілину.

Під косою, з боку глибшого схилу, дуже любить знаходитись різна хижа риба, наприклад, великий окунь.

Місця впадання приток, гирла . Малі потоки впадають у великі тощо. Відповідно, є безліч місць впадання, усть, де менша річка впадає у велику річку чи озеро, море. При всій різноманітності таких місць, це дуже цікаві місця, де завжди концентрується багато риби, зокрема й хижої.

У районі гирла, як правило, і ямка є, і коси, і багато різних по крутості бровок, і рослинність на берегах може бути дуже різноманітна. Тут є сенс ловити і в основному водоймищі, і в притоці. Подача приманок тут найрізноманітніша. Головне, що на такі місця треба звертати особливу увагу та обробляти їх особливо ретельно.

Острови часто утворюються на річках. Але можуть бути острови і на озерах, болотах… У будь-якому випадку, це перспективне місце. Якщо ловимо на річці, особливо слід звернути увагу на ділянки вище острова і нижче за нього. У стоячих водоймищах весь периметр островів можна вважати перспективним місцем. Отже, подавати приманки слід якомога ближче до урізу берега островів, щоб максимально обловити звалище, контур дна, що спускається від острова.

Ями, вир . На річках та інших типах водойм можна зустріти помітні поглиблення. Визначити ями можна за темнішим кольором води. Якщо справа відбувається на річці, то в ямах течія сповільнюється, часто є зворотний перебіг, вири. Ями часто примикають до помітно підмитого, крутого берега, але це не догма.

По суті, яму можна сприймати як закільцьовану брівку. Відповідно, і облавлювати її треба також, подаючи воблер або джиг на верхню частину валу і ведучи на глибше місце.

При облові ями рекомендується здійснювати віялові закидання, щоб обловити схили під різними кутами.

Коряжники та окремі корчі, затоплені або частково притоплені дерева – це дуже добрі місця для пошуку хижої риби на водоймах будь-яких типів. Біля корчі (або просто під нею) може стояти в засідці щука. На закоряженому дні любить стояти судак. Біля корчів люблять ошиватися зграї окунів. Осілі форми лососевих річок у гірських річках також мають слабкість до відвідування закоряжених місць.

Подача приманки при лові біля коряжника пов’язана з особливим ризиком зачепитися за цю перешкоду і втратити блешню або воблер. Отже, подавати потрібно акуратно, але, при цьому, і якомога ближче до корчів.

Якщо під корч йде течія, то можна спробувати сплавити до корч (або під нього), плаваючий воблер. Коли приманка допливе до перешкоди – починати проводку, виманюючи хижаків, що стоять під корчом. Гарний прийом!

Заслуговують на увагу великі валуни на дні водойми, або гряди великого каміння . За ними біля них часто стоїть риба. Облавлювати ці місця можна за схемами, описаними для підводних п’ятачків і кіс. Принципи самі.

Особливо при лові на річках доводиться бачити ділянки з стрімким берегом, де є невеликі поглиблення берегової лінії, т.зв. ніші. Їх облавлювати треба обов’язково,т.к. в нішах дуже часто тримається хижак, ховаючись в тихій воді від течії, при цьому, монітору межу тихої води і струменя на предмет корму, що проноситься. Тут подавати приманку треба якомога точніше, ближче до берега і проводити через ділянку злиття швидкого потоку та тиховоддя, це найкращі місця.

Дуже добрими місцями для лову хижої риби є межі чистої води та водною рослинністю, або чисті вікна серед водоростей . Якщо йдеться про смужку підводної рослинності, смужках латаття або стіни очерету, то приманку треба подавати до самої межі чагарників і проводити вздовж або під невеликим кутом.

Обловлюючи вікна в рослинності, подають блешню на протилежний край вікна. Це робиться також, якомога ближче, впритирочку з кордоном, і з наступним проведенням по чистому простору, аж до іншого краю вікна.

Ділянки з кущами або деревами, що нависають над водою, – це дуже хороші і перспективні місця. Під такими кронами, що нависають, любить стояти голавль, язь, лососеві риби, нерідко там можна зустріти і щуку. Риба там ховається в тіні, а також, очікує падає з гілок живність. Хижаки ж, ловлять тут шукачів падаючого корму.

Проблема таких місць у тому, що гілки, що звисають, заважають нормальному закиду. А подавати блешню або воблер тут треба, традиційно, якомога ближче до урізу води. Так що, тут треба застосовувати бічний закид, щоб приманка проходила в проміжку між поверхнею і гілками, що нависають, приводнялася на сам край.

Якщо річка вузька, то такий занедбаний робиться з протилежного берега. Або ж, доводиться підходити на достатню для закидання відстань на човні. Сильно наближатися з берегом не варто. Риба, що стоїть там, чекає падаючу зверху видобуток, а значить, її увага прикута до поверхні, та й стоїть вона не дуже глибоко. Так що є ризик налякати обережну рибу, якщо наблизиться вже занадто. Потрібно поводитися потай , одягатися в маскувальні кольори, не робити різких рухів.

У результаті на великих водоймах до техніки подачі вимоги менше. На маленьких камерних водоймах, у вузьких протоках, на вузьких гірських річках, з густо зарослими берегами, потрібно бути віртуозом, щоб подавати приманку чітко, з похибкою не більше кількох сантиметрів. Адже часом буває, що є тільки один шанс, один дубль. Або подав, як треба, під самий бережок чи коряжку і впіймав – чи не подав… уклав надто далеко від мети, чи в корчі засадив блешню. У результаті, налякав обережну рибу, а в найгіршому варіанті, ще й приманку обірвав. Отже, відточувати майстерність закидів, ідеальну снайперську подачу краще на маленьких водоймах. При збалансованій снасті та бажанні будь-який спінінгіст може собі натренувати досить рівні руки, щоб подавати блешню або воблер дуже точно. Це справа практики. Жодних уроджених надздібностей для цього не потрібно.