Човен круто розширює можливості рибалки! Це загальновизнаний факт, і тут ми довгих диспутів не влаштовуватимемо. Інше питання, який човен вибрати ? Зрозуміло, що в залежності від умов будуть актуальні човни різних конструкцій. Також можна купити човен, а можна зробити самостійно. Про те, які бувають саморобні човни, про їх переваги та недоліки, про доцільність самостійного виготовлення рибальського човна – у цьому пості.
Промислові човни бувають: надувні (гумові, ПВХ) та жорсткі, як правило, нескладні (з пластику, дерева, дюралюмінію). А що ж саморобні човни?
Зробити човен самому – справа непроста. Займаються самостійним човнобудуванням, якщо наполегливо немає грошей; якщо це віддалений край і купити нема де; якщо руки так і сверблять щось зробити, ну, наприклад, човен … У всіх інших ситуаціях, простіше просто купити відповідний човен. Невелику надувну – для малих ставків та озер; середню надувну для середніх озер та річок; жорстку пластикову або цілий катер, якщо є на чому возити та ловити планується на великих просторах річки, водосховища чи моря.
Я бачив кілька конструкцій саморобних човнів, про них розповім.
1. Жорсткий саморобний човен з фанери та деревини. Це невеликі човни, як правило, для лову на невеликих ставках та озерах. Одно- півтора-місцеві (якщо робити більше – буде надто важкою). Контури досить прямі. Такий човен возять на короні, верхньому багажнику авто.
Каркас та обшивка човна збирається на шурупах. Зовнішню поверхню, борти та дно оліфять, ґрунтують, фарбують.
Фанерний човен може бути виконаний у дуже різноманітних формах. Сокирні прямокутні форми можна, за наявності навичок, зробити більш плавними, човновими.
Показаний на кресленні нескладний дерев’яний човен можна виконати і складаний, з дном із прогумованої тканини. Борти жорсткі, м’яке дно. Усі поперечні розпірки зробити знімними. Виглядати це буде приблизно так.
Зрозуміло, що такий човен буде компактнішим, і при необхідності його можна буде скласти.
2. Саморобний човен з дюралюмінію. В принципі, те саме, тільки корпус човна виконують з листового дюралю. Стики зварюються аргонним зварюванням.
3. Найцікавіший, на мій погляд – складний дюралюмінієвий човен. Такий користується один, що живе по сусідству, спінінгіст.
Всього 6 алюмінієвих деталей: дно – 2 деталі; кожен борт – по 2 деталі. Елементи кріпляться за допомогою еластичної міцно прогумованої тканини. Тканина до дюралю кріпиться поруч заклепок через накладку.
1 – деталь борт (дно); 2 – смужка прогумованої тканини; 3 – алюмінієва накладка; 4 – заклепки.
Човен мій сусід розбирає не повністю. Він лише прибирає розпірки та складає борти всередину. За бажання, можна ще й поперек зігнути конструкцію. А так він укладає човен на верхній багажник авто і стягує гумками. Виходить досить компактно.
Поперечні розпірки такого човна є: жорстке сидіння з подушкою і дві дерев’яні розпірки, кінці яких захищені відрізками алюмінієвих трубочок, які вставляються в спеціальні отвори на внутрішніх сторонах бортів. Перед риболовлею розпірки та сидіння вставляються на свої місця, забезпечуючи жорсткість конструкції.
Такий саморобний човен зручний, тому що дно жорстке – сидіти добре. Борти не бояться гачків та корчів… З недоліків можна назвати лише деяку нестійкість. Тобто. надувний човен перевернути вкрай складно, і навіть якщо черпнув – він залишиться наплаву. У такій дюральці треба поводитися обачно, не допускати різких маневрів. Втім, мій сусід спінінгує з такого човна багато років і стверджує, що він зручніший за будь-який надувний. Я з ним багато в чому солідарний.
До того ж, такий човен збирається швидше за надувний. Тут нічого не треба качати.
