Перше лютого, п’ятниця, морозець лише три градуси, туман, безвітряно. Синоптики обіцяють дощ у другій половині дня, тому виїжджаємо на зимову риболовлю раніше. Маршрут колишній – Речиця. Ловили насамперед у обпікаючий мороз і пронизливий вітер. Перевіримо, що подарує нам зимова риболовля в таку туманно-сиру-гнуще-пакостну погоду.
О 8.20 прибуваємо на місце. Льодове покриття в гирлі та бухті Суходіл – немов автотраса: машини снують у різних напрямках. Ось і мопед протарахтів, і навіть два велосипедисти прошурхотіли по пухкому, що підтанув льоду, доповнивши це авторалі своєю присутністю.
Ще темно. Вогні фар автомобілів, ліхтариків у руках і «на лобі», звук бура, що вгризається в лід, шум машин, що під’їжджають – таку картинку можна бачити-чути в такі хвилини на льоду. Рибалки розосередилися купками і в гирлі, і в морі . Зимова риболовля на старті! Все в надії та в очікуванні.
Снасті колишні, лише верхній гачок Толя поміняв на білу блешню («Мотилька»). Наживка на навагу — черепашка, морські черв’яки і навіть свіжий оселедець, збризканий йодом. Словом, наживка-замануха на будь-який смак.
Година минула – всього п’ять рибок на всіх. Толі явно щастить сьогодні – найбільшу навагу (31 см) упіймав тільки він. Костя, дочекавшись гарного освітлення, зайняв свою улюблену уклінну позу. Під коліна підкладає картонку. Чубайсики, немов граючись з ним у «кішки-мишки», смикають наживку на його вудках, але не поспішають кидатися на гачок. А велика навага взагалі презирливо пропливає повз…
Повітря насичене вологою – чиліма, як тут кажуть, туман. На ногах у рибалок гумові бахіли від костюма хімзахисту або утеплені гумові чоботи. Товщина льоду – трохи більше 30 див, а глибина лову – до 1- 1,2 м.
Сашко, наслідуючи приклад Кості, теж влаштувався на колінах перед лункою. Яка ж приваблива зимова рибалка , що дорослі чоловіки готові і на колінах чекати клювання! Тепер уже два диваки так ловлять навагу. Толя ж, терпляче сидячи на відрі, чекає, і міняти свою позу не збирається.
Оселедець у йодному соусі, мабуть, не припала до смаку навагу – нуль клювань протягом півгодини. Знову переходимо на черепашку та хробака. Але клювання дуже слабке. І не тільки у нас – сусіди-рибалки ні-ні та поглядають довкола, щоб оцінити обстановку. Невже мороз все ж таки більше подобається навагу? Швидше, річ не в морозі, а в атмосферному тиску чи якихось інших природних премудростях. Коли немає клювання, рибалки люблять поміркувати на такі теми. Доводиться робити висновки на майбутнє із поправкою на стан погоди.
Одинадцята година. Вітерець посилюється, задує з півдня. Похмура, туман – чиліма. Неприємно, промозгло.
Два рибалки з машини, що під’їхала поруч до нас, вирішили наслідувати Костиного прикладу, і свою зимову рибалку почали з уважного розгляду підлідного світу в пробурених лунках. А може, вони заклинання якісь читали?..
Пройшовши льодом до гирла річки, не зустріла більше рибалок у таких позах. Вирішила і сама поцікавитись – що там, під льодом? Зазирнувши у водяне око-лунку, крім піску та раковин на дні, нічого не побачила. Хоча Костя і Саша стверджують, що чітко бачать плаваючих біля самого дна наваг . Але риба пасивна, не хоче брати різні наживки. Як не згадати жартівливий віршик: «Риба плаває по дну – не зловиш жодної».
Погода псується. Вітер дедалі сильніший, дрібний дощ. О дванадцятій годині змотуємо вудки.
Улов сьогоднішнього дня: Толя – 7 добрих наваг і 2 чубайсики, Саша та Костя – всього по 6 чубайсиків. Слабкувато. Заводимо машину.
Раптом звідкись у похмурому сірому небі з’явилася велика білокрила, дуже гарна чайка. Зробивши коло над сумними рибалками, вона ніби просила їх озирнутися довкола і побачити прекрасний світ, природу, нехай і в мороз, дощ, сніг, вітер – у будь-яку погоду.
О 13 годині приїхали до Фокіна. Дощ посилився – прогноз синоптиків цього разу виправдався.
Discussion about this post