Зимові жерлиці (прапорці) – один із найкращих способів ловити щуку взимку . Ловля щуки на блешню у схилі – це одна рибалка, жерлиці – інша. Не можна стверджувати, що найкраще. Кожному своє. Особисто я віддаю перевагу більш активному лову на штучні приманки, але і жерлиці заслуговують на увагу, як дуже поширений і видобутливий спосіб лову. Про лов щуки на зимові жерлиці і йтиметься сьогодні.
Як влаштована зимова жерлиця , ми вже розбирали, і як вона функціонує, також. Тож повторюватися не буду. Поговоримо безпосередньо про лов щуки на жерлиці .
Головне в полюванні за щукою з жерлицями – знайти потрібні місця для розміщення снастей. Я рекомендую користуватися 5 жерлицями одночасно. Це й не мало, можна покрити кілька найперспективніших ділянок, але й не багато – не доведеться метатися, як заведеному між прапорцями, що “спалахують”. Якщо клювання зовсім слабке, можна поставити 7-10 жерлиць, але не більше.
Щука полює із засідок, так що важливо не просто покрити максимальну площу, як помилково роблять багато жерличників. Важливо поставити жерлиці у перспективних місцях : біля корчів, на брівках, біля підводних островів, біля впадань струмків та приток, біля острівців водної рослинності. Буває, що 3 правильно поставлені жерлиці переловлюють 30, поставлених від балди… І це логічно!
Так що знання водоймища – перша і головна запорука успіху. Вивчати водойму краще влітку, по відкритій воді. Тоді простіше користуватися глибоміром; ехолотом або визначати цікаві місця візуально за зовнішніми ознаками. Взимку з цим складніше – водойма покрита льодом, береги засипані товстим снігом.
Живця насаджують на трійник під спинку, якщо лов ведеться у стоячій воді. Коли жерлиці ставляться протягом, повідець простягається під зяброву кришку і трійник міститься у роті рибки. Можливі і комбіновані способи насадки на снасточки з 2-3 одинарних та потрійних гачків. Допустимо, трійник під спинний плавець і одинарний гачок у хвіст. Важливо при насаджуванні не пошкодити хребет риби, інакше вона загине і з живця стане мерцем :D. Ось такі пристрасті…
Живця для лову щуки пускають біля дна або підлогу води. Чим ближче справа до весни, тим щука виходить на дрібніші місця. При глибині 1-2 метри живця краще пускати за півметра від дна.
Логічно, що перш ніж зайнятися ловом щуки на жерлиці – слід роздобути живців. Можна ловити дрібну рибку на блешню з дрібним мотилем. Якщо клювання хороше, то можна відносно швидко наловити потрібну кількість живців. Для живця на щуку годяться: піскар, йорж, дрібний окунь, плотва, густера, карасік. Важливо, щоб живець був спійманий у тій же водоймі або водній системі, де і відбувається лов. Дивно, але іноді щука не визнає “чужих” живців.
Якщо є місця концентрації дрібної риби, набагато ефективніше ловити малька невеликою підйомною сіткою – т.зв. “павуком” або у великій ополонці, або на незамерзлих ділянках водойми, протоках.
Коли щука бере живця , то спрацьовує система сигналізації на жерлиці: пружина вилітає із затиску і прапорець злітає. Щука з живцем у пащі продовжує рухатися і розмотує волосінь з котушки. Є два варіанти розвитку подій: рибалок бачить прапорець, що спрацював, встигає зреагувати, добігти до лунки і підсікти щуку; або щука розмотує всю волосінь до кінця, якщо за цей час вона не наколюється трійником і не випльовує живця – самопідсікається.
Якщо потрапила невелика щука , то з нею не варто церемонитися – піднімати до лунки і викидати на лід. Якщо щука середня чи велика, її слід трохи втомити, дати погуляти, а потім заводити у лунку. Щоб вивалити рибу на лід, потрібно схопити її за зябра або скористатися невеликим багориком.
