Ранок наступного дня. Ми знову їдемо до Японського моря. Вчорашня рибалка була не найрезультативнішою. Ми зловили лише дві нормальні камбали . Тож сьогодні ми прямуємо в іншу бухту – до так званого “Червоного каміння”. Сподіватимемося, що там на нас чекає більш активний клювання камбали !
Погода сприятлива. Небо ясно. Вітер не сильний. На морі не буде сильної хвилі. А коли зійде світило – стане доволі тепло.
Звичайно, ми на березі бухти ще на ранній стадії світанку.
А каміння і справді мають червонуватий відтінок. Не дарма бухту називають ” Червоне каміння “.
Поки ми гойдали човни і клали в них снасті, десь за скелями піднялося Сонце і осяяло вершини далеких сопок.
Взагалі, дуже красиво тут, на Далекому Сході . А мені, людині з Європи – все ще й на диво.
Навіть трохи заздрю самому собі, що поїхав у ці місця!
Вийшли на воду. Ідемо на веслах по синіх хвилях бухти Японського моря .
Бухта велика. По її периметру – суворі та красиві скелясті стіни прибережних сопок .
Вдалині видніється вихід із бухти. Там, далі – відкрите море .
Тут особливо далеко від берега не відходимо. Починаємо ловити за якихось 200-300 метрів від місця, де ми спустили човни на воду.
Ця ділянка бухти дрібніша, ніж ті місця, де ми ловили вчора. Проти 20-25м там – тут лише 10-12м. Відповідно, ловити буде зручніше. Снасть більш чутливо показуватиме клювання. Головне, щоб вони були…
Я також ловлю на короткий спінінг, у виска . Толик ловить також вертикально, але на вудильники зимового типу.
Насадка все та ж – черепашка Піщанка. Б’ємо грузилом по дну. Піднімаємо каламут з дна. Чекаємо на клювання. Навколо нас кілька човнів інших рибалок.
Ось і перше клювання в мене. Камбала гарна!
Слідом камбала більший!
А потім – дуже велика!
Загалом, у мене поперло! Я за годину впіймав вісім великих камбалів . У пух і порох розбив місцевих рибалок, моїх провідників. Один спіймав всього дві камбали, а другий, що рибалив з іншого човна – чотири камбали і кілька невеликих морських лінків. Рибалки навколо також явно відставали від моїх результатів! Початківцям щастить… Загалом, я вникнув у цей спосіб лову камбали і в мене стало виходити. А може й справді, елемент удачі був присутній…
Як би там не було, наше відро почало швидко наповнюватися класною рибою. Камбала дуже смачна риба. Свіжа камбала – і те заморожене неподобство, яке можна купити в рибних магазинах Європейської частини – це небо та земля… Свіжа смажена камбала – мабуть, найсмачніша риба , яку я пробував! А я знавець у питанні рибних страв, повірте.
Знову поруч із нами “чергова” чайка. І така ж картина у кожного з семи чи восьми сусідніх човнів.
Якщо довго не грати насадкою, то на гачки може прилипнути морська зірка або інша підводна погань.
Ну що ж, ми непогано відловилися і милувалися місцевими красами. Настав час повертатися на базу.
Наш улов камбали – вражає!
Хоча місцеві кажуть, що бувають і куди багатші улови. Нітрохи не сумніваюся в цьому. Але для мене, нової людини і в цих місцях, і на такій морській рибалці – це великий успіх!
До речі, у камбали біле пузо Вона їм повзає дном, лише в моменти годівлі, злегка відриваючись від дна. Ось така цікава біологія цієї риби.
Це мої найбільші камбали , кожна вагою за кілограм!
А так виглядають морські лінки, яких упіймав Сашко.
Як же, побувати на іншому краю Планети і не викупатися у тутешньому морі. Чи не жарко. Але далі буде все холодніше – все ж таки жовтень … Так що зараз саме час поринути, “для галочки”.
Поки ми ловили, собака Толіка – Шера, чекала на свого господаря на березі. Хвилювалася…
І заспокоїлася, коли ми повернулися і сіли до машини, щоб їхати додому. Сидить тепер на задньому сидінні із задоволеним та зворушеним виглядом.
До речі, ще не бачив собаки, який так любить рибу. Їсть будь-яку рибу. Величезні голови великої червоної риби з’їдає на раз … Так що, хоч собака і дуже розумна, за уловом слідкувати треба в обидва – того й дивишся, камбалу поїсть, а ми залишимося ні з чим.
Discussion about this post